Чорний піар, який він?

Іліка Г.П.
7 травня 2015

PR як діяльність виникла у США наприкінці ХІХ ст. Її поява була зумовлена потребами великого бізнесу, який у той період опинився під нищівною критикою громадськості за ігнорування потреб суспільства та експлуатацію найманих робітників.

В сучасній економічній літературі під PRрозуміють заплановані тривалі зусилля спрямовані на створення і підтримання доброзичливих стосунків і взаєморозуміння організації та громадськості (визначення Інституту суспільних відносин, Великобританія).

Чорний піар є частиною PR. Існує дві позиції: згідно з першою чорний піар – це явище негативне, а відповідно до другої чорний піар – вищий ранг PR-технологій.

Ті, хто притримується першої думки, вважають, що чорний піар – це піар, націлений на дискредитацію конкурента. Причому способи дискредитації можуть бути різними – як законними, так і незаконними, але саме дискредитація є основним показником «чорноти» піар-кампанії, незалежно від того, наскільки відповідає істині інформація, що використовується.

На думку ж прихильників іншої теорії, до чорного піару варто відносити надання свідомо недостовірної інформації або поширення інтимних подробиць про приватне життя людини та її особисті дані, незалежно від того, наскільки достовірні ці відомості .

Таким чином, узагальнюючи ці два підходи можна сказати, що чорний піар – це дії, спрямовані на те, щоб заплямувати ім'я іншої людини в очах громадськості.

Боротьба з цим явищем, в Україні досить складний процес, оскільки, по-перше, в країнах, колишніх учасників СРСР, досі немає відповідного законодавство, а по-друге, чорний піар побудований на принципах сугестії (навіювання), а змінити ідею, зафіксовану на підсвідомому рівні, досить складно.

Вважають, що «чорний піар» передбачає використання великої кількості коштів. Проте, слід зазначити, що в умовах загальної спрямованості ЗМІ на сенсації та нові чутки розповсюдження негативної інформації, а також такої, яка дискредитує, може вимагати незначних коштів.

Досить часто комунікація, з використанням «чорного піару» переростає в інформаційну війну з доволі непередбачуваними наслідками, адже застосування  таких заходів  зумовлює  відповідну  реакцію  тих,  проти  кого застосовуються такі прийоми.  

Раціональний підхід у зв’язках з громадськістю потребує відмови від неетичних  методів  ведення  конкурентної  боротьби.  Ще  один  негативний  наслідок  використання «чорного піару» – це  збільшення соціального напруження в суспільстві,  –  як наслідок, це призводить до неможливості передбачити реакцію аудиторії, немотивований поділ її на групи та введення певних систем суспільної адаптації як, наприклад, зниження купівельної активності. Прикладів різних технологій чорного піару є безліч, зокрема можна виділити такі як недовіра, тобто все те, про що говорить конкурент неприйнятне та неправдиве та негативне очікування (від конкурента не можна чекати нічого доброго).

Чорний піар просто не зміг оминути таку популярну сферу життя сучасних людей як інтернет. Оскільки разом зі зростанням популярності інструментів онлайн-маркетингу, збільшується і кількість недоброзичливців, які прагнуть використати ці інструменти на шкоду компаній і для цього цілеспрямовано розповсюджують негативну чи неправдиву інформацію у соціальних мережах, на форумах чи блогах і т. п.

Нижче наведене лише деякі інструменти, які використовуються інтернет-зловмисниками сьогодні:

 1. Брехливі коментарі. Які націлені на те, щоб зруйнувати авторитет відомої чи активної інтернет-особистості. Такою особистістю може бути, наприклад, керівник компанії чи її менеджер, який займається активною діяльністю в мережі: веде блог, виступає на онлайн-семінарах, публікує статті, спілкується на форумах тощо. Недоброзичливці публікують від його імені відверто, провокаційні чи просто непрофесійні коментарі при цьому у брехливих коментаря посилаються на сайт або блог "автора".

 2. Брехливий профіль. Створення фальшивих сторінок, які нібито належать компанії або її представникам. Робиться це з двох причин:

·       задля розповсюдження негативної чи неправдивої інформації;

·       для того, щоб переманювати частину цільової аудиторії компанії.

Окрім того, якщо така сторінка стане популярною – її можна продати компанії за велику суму грошей.

 3. Схема «поганий роботодавець».Стала досить популярною у зв’язку з кризою та зростанням безробіття, оскільки саме зараз стрімко почала зростати відвідуваність сайтів для пошуку роботи, а разом з нею зріс сам інтерес до відгуків про роботодавців. Тепер разом із ображеними співробітниками (під їх виглядом) на компанії все частіше скаржаться конкуренти. Серед найрозповсюдженіших скарг можна виявити такі:

·        низька зарплатня;

·        ненормований робочий день;

·        невиконання обіцянок та контрактів;

·        психологічний тиск;

·        незаконні звільнення без компенсації тощо.

Скоріш за все, в недалекому майбутньому, боротьба з чорним піаром в Інтернеті стане послугою, яка користуватиметься найбільшим попитом серед користувачів інтернет-мережі, на рівні із просуванням в соціальних медіа та розповсюдженням прес-релізів. 

Всю сукупність PR-інструментів завдяки яким проводиться маніпуляція масовою свідомістю можна поділити на два типи:

·       ті, які заборонені законом (наприклад, 25-ий кадр);

·       ті, які незаборонені, тобто цілком прийнятні технології.

Адже «брудних піар-технологій» не буває. Вплив на психіку, якщо він приймається та розповсюджується цією ж самою психікою, не може бути «брудним» або «чистим». Просто знайшлися розумні люди, які помітили певні властивості психіки і навчились на них впливати. Таким чином, "чорний піар" – це лиш уявне страховище, породжене для досягання певних інтересів і спрямований на залякування людей.

«Чорний піар» - це процес, який проявляється як маніпуляція аудиторією завдяки порушенню  принципів  та  стандартів  масової інформаційної  діяльності;  спрямовується  на  створення негативних наслідків впливу на аудиторію. Окрім того, чорний піар – це справжнє мистецтво пошуку потрібної інформації, вміння нею володіти та використовувати для власних цілей. З огляду на активне використання і самого терміна і технологій, що стоять за цим явищем у політичному, культурному, соціальному вимірах, – такі дослідження набувають дедалі більшої актуальності в період становлення демократичних систем масової комунікації в незалежній Україні.